Україна: баланс влади в перехідний період/Польща: поділ влади та виклики сучасного парламентаризму

06 11 2025

6 листопада відбувся сьомий і заключний семінар року в рамках дослідницького проєкту «Устрій у дії», під час якого учасники продовжили систематичний аналіз сучасних політичних систем. Цього разу ми повернулися до тем, порушених у липні, а саме до розподілу та балансу влади, аналізуючи їх з теоретичної та порівняльної точки зору. Доповіді представили професор Галина Зеленко (Національна академія наук України) «Вплив системи стримувань і противаг на функціонування політичних інститутів в Україні» та кандидат наук Міхал Містигач (Варшавський університет) «Принцип розподілу влади в Польщі та його еволюція після 1989 року».

Україна – баланс влади в перехідний період

У своїй доповіді професор Зеленко проаналізувала українську конституційну модель у контексті адаптації принципів розподілу та балансу влади в посткомуністичних державах. Вона зазначила, що конституційний процес в Україні був дуже динамічним: лише за п’ять років після відновлення незалежності він супроводжувався відсутністю усталених демократичних інституцій. Доповідачка наголосила, що українська політична система розвивалася методом спроб і помилок, певною мірою за зразком французьких рішень, але зі значними відмінностями, що виникли через місцеві політичні та соціальні умови. Представлений аналіз базувався на теорії історичного інституціоналізму, демонструючи вплив неформальних інституцій, мереж економічних інтересів та ЗМІ на процес формування влади.

Доповідь була зосереджена на ролі фінансово-промислових груп та їхньому впливі на функціонування держави. Спікерка обговорила феномен «захопленої держави», за якого економічні та медійні платформи формують фактичні політичні рішення. Було зазначено, що реформи 2021 року, включаючи так званий антиолігархічний закон, були спробою стримати це домінування та підвищити прозорість суспільного життя. Аналіз також охопив політичні зміни після 2022 року, коли в умовах воєнного часу було запроваджено надзвичайний стан, а деякі демократичні процедури призупинено. Професор Зеленко підкреслила, що, незважаючи на обмеження легітимності влади, політична система України продемонструвала значну гнучкість та здатність до мобілізації в кризових ситуаціях.

Дискусія після презентації торкнулася таких питань, як баланс між президентом і прем’єр-міністром, важливість неформальних політичних акторів та вплив війни на майбутнє українського конституціоналізму. Учасники також наголосили на необхідності відновлення суспільної довіри та конституційної культури після закінчення бойових дій.

Польща – поділ влади та виклики сучасного парламентаризму

У другій частині семінару кандидат наук Міхал Містигач представив доповідь про принцип поділу влади в польській конституційній системі та її еволюцію з 1989 року. Спираючись на традиції Конституцій 3 травня та Березня, доповідач обговорив вплив політичної трансформації на сучасну модель управління в Польщі.

У своїй презентації спікер наголосив на балансі між законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади, а також на практичних викликах у його досягненні. Він також обговорив такі питання, як ерозія ролі парламенту та явище так званого симульованого парламентаризму, непослідовне застосування принципу несумісності депутатського мандата та проблеми у використанні президентського помилування. Було теж розглянуто неефективність механізмів нагляду, включаючи слідчі комісії, та необхідність більшої підзвітності та оцінки суддів.

Доповідач зазначив, що з 2015 року системний баланс порушено, а акцент змістився в бік виконавчої гілки влади. На його думку, нинішня система вимагає глибшого осмислення ролі парламенту та необхідності зміцнення незалежності судової влади.

У дискусії учасники порівняли досвід Польщі та України у функціонуванні системи стримувань і противаг. Були виділені схожі виклики щодо прозорості державних інституцій, довіри громадськості та правової культури.

Спільні висновки

Семінар підтвердив, що і Польща, і Україна стикаються зі схожими системними викликами – підтримкою балансу влади, протидією надмірній централізації політичних рішень та посиленням ролі демократичних інституцій. Учасники погодилися, що конституційна культура, яка розуміється як практична повага до верховенства права та політичної підзвітності, має вирішальне значення для стабільності політичної системи.