Україна: Еволюція інституційної архітектури антикорупційної політики України/Польща: Відкритість інформації про функціонування органів публічної влади в Польщі

07 05 2026

7 травня у Варшавському університеті відбувся черговий семінар із циклу «Державний устрій у дії», присвячений проблематиці антикорупційної політики та відкритості публічної інформації в Польщі та Україні. У центрі обговорення було питання, від чого найбільше залежить ефективність протидії корупції: від інституційних рішень і правових механізмів чи радше від рівня політичної культури, суспільної довіри та громадянської активності.

Еволюція інституційної архітектури антикорупційної політики України

У першій частині семінару з доповіддю виступила проф. Юлія Кобець із Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника в Івано-Франківську, представивши еволюцію інституційної архітектури антикорупційної політики України. Доповідачка проаналізувала процес формування спеціалізованої системи протидії корупції, звернувши увагу на реформи, реалізовані у 2015–2019 роках, метою яких було створення нових механізмів прозорості публічного життя та обмеження можливостей для корупційних зловживань.

Проф. Кобець наголосила на розвитку електронної системи декларування майна та функціонуванні інструментів, які підвищують прозорість використання державних коштів, зокрема системи публічних закупівель ProZorro. Вона також детально охарактеризувала структуру та компетенції найважливіших українських антикорупційних інституцій, таких як Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП), Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА), а також Вищий антикорупційний суд.

Говорячи про Вищий антикорупційний суд, доповідачка зазначила, що це спеціалізований суд, структура якого включає суд першої інстанції та апеляційну палату. Вона підкреслила, що, попри відносно короткий період функціонування, цей суд уже відіграв важливу роль у розгляді справ, пов’язаних із корупцією на найвищих рівнях державної влади. Водночас було звернуто увагу на проблеми, які й досі залишаються актуальними, зокрема нестачу кадрів та політичний тиск на інституції, відповідальні за боротьбу з корупцією. Окремо було проаналізовано суперечки навколо відкритості майнових декларацій. Наголошувалося, що повна прозорість способу життя осіб, зобов’язаних подавати декларації, може створювати ризики для їхньої безпеки та зменшувати кількість кандидатів на роботу в державних інституціях.

Доповідь супроводжувалася дискусією, присвяченою ефективності чинних антикорупційних механізмів. Учасники обговорили питання притягнення до кримінальної відповідальності за корупцію, а також проблему корупції всередині самих антикорупційних органів. Під час розмови учасники також звернулися до питання статусу та функціонування Вищого антикорупційного суду і доцільності створення окремої спеціалізованої судової інституції для розгляду корупційних справ. Підкреслювалося, що хоча корупційні правопорушення формально належать до класичних кримінальних справ, створення спеціалізованого суду мало на меті підвищення незалежності проваджень у справах щодо державних посадовців.

Відкритість інформації про функціонування органів публічної влади в Польщі

Друга частина семінару була присвячена проблематиці відкритості публічної інформації та суспільного контролю за діяльністю органів влади. Доповідь виголосив проф. Маріуш Яблонський з Вроцлавського університету, який представив правові засади протидії корупції в Польщі та значення доступу до публічної інформації для функціонування демократичної правової держави.

Доповідач наголосив, що навіть найбільш розвинене законодавство не здатне повністю усунути явище корупції, якщо йому не супроводжують належна політична культура та громадянська свідомість. У своєму виступі проф. Яблонський звернув увагу на значення прозорості управління публічним майном, відкритості діяльності органів адміністрації та суспільного контролю за особами, які виконують публічні функції.

Проф. Яблонський також обговорив значення етичних кодексів, механізмів запобігання конфлікту інтересів, непотизму та кумівству, а також роль анонімних каналів повідомлення про порушення (whistleblower system). Особливу увагу він приділив захисту викривачів як одному з ключових елементів ефективної антикорупційної політики. Він також наголосив на значенні нових європейських регулювань, зокрема нещодавно ухваленої директиви Європейського парламенту щодо боротьби з корупцією та гармонізації кримінальної відповідальності за корупційні злочини в державах-членах ЄС.

Під час дискусії дослідники обговорювали практичні проблеми, пов’язані із застосуванням законодавства про доступ до публічної інформації, а також судову практику адміністративних судів щодо меж відкритості публічного життя. Порушувалося також питання розмежування простої та опрацьованої інформації, а також співвідношення права на інформацію та захисту приватності осіб, які виконують публічні функції. Важливим елементом дискусії стали питання суспільного сприйняття корупції в Польщі та Україні. Учасники підкреслювали, що ефективність антикорупційної політики залежить не лише від кількості контрольних інституцій і суворості санкцій, але й від рівня суспільної довіри, якості публічної дискусії та активності громадянського суспільства.

Семінар завершився спільною рефлексією про те, що протидія корупції вимагає одночасного зміцнення державних інституцій, прозорості публічного життя та культури відповідальності й доброчесності. Досвід Польщі та України показує, що стійкість антикорупційних реформ залежить не лише від якості законодавства, але й від довгострокової громадянської активності та ефективності механізмів суспільного контролю.