Навчальний візит до Жешува та Перемишля

10 04 2026

10 квітня 2026 року відбувся четвертий навчальний візит у рамках проєкту «Державний устрій у дії». Під час нього учасники мали нагоду зустрітися з двома експертами: Яном Рокітою та Яном Бартмінським, які поділилися своїми знаннями та досвідом щодо функціонування держави та політичних перетворень.

Зустріч з Яном Рокітою

У Жешуві члени групи зустрілися з Яном Рокітою — колишнім політиком, який брав активну участь у процесі політичної трансформації після 1989 року. У 90-х роках Ян Рокіта був одним із авторів концепції урядових реформ, зокрема щодо посилення ролі Прем’єр-міністра та вдосконалення механізмів управління державою.

Експерт обговорив модель держави, сформовану в результаті політичної трансформації, а також історію реформ місцевого самоврядування та сучасний стан місцевого самоврядування.

Згадуючи про політичні перетворення, започатковані переговорами за «Круглим столом», Ян Рокіта звернув увагу на відсутність на той час роздумів щодо державотворення. Він підкреслив, що головною метою трансформації було відновлення суверенітету, а не свідоме побудування сучасної системи управління. Винятком стала реформа судової влади, яка, на думку доповідача, призвела до формування корпоративного моделі, заснованої на сильній автономії суддівського середовища. На думку експерта, це мало довгострокові негативні наслідки для функціонування всієї системи.

Експерт приділив особливо багато уваги структурним проблемам держави, зокрема виконавчій владі. Він зазначив, що після падіння комунізму та відмови від провідної ролі партії, яка виконувала функцію «голови» всього державного організму, Польща успадкувала систему, позбавлену здатності до стратегічного управління. Держава зіткнулася з трьома викликами: визначенням того, хто відповідає за напрямки політики, якою має бути організаційна структура уряду та хто нею керує. Ян Рокіта охарактеризував тодішню систему як хаотичну та розрізнену, вказавши на існування багатьох паралельних адміністративних структур («нещільна конфедерація відомств»), які послаблювали узгодженість дій держави.

У своїй презентації експерт зосередився насамперед на реформах 1995–1999 років, метою яких було посилення ролі прем’єр-міністра та впорядкування структури уряду. Тоді було запроваджено, зокрема, механізми координації роботи Ради міністрів та систему розробки урядових рішень у комітетах, що мала забезпечити більшу узгодженість у прийнятті рішень. Ян Рокіта визнав важливим кроком у напрямку кращої координації дій держави закон про галузі державної адміністрації, який упорядковує секторальні законодавчі рішення. Однак експерт зауважив, що спроби надати адміністрації стратегічні функції зустрічали сильний опір і часто закінчувалися лише формальними змінами.

Ян Рокіта також торкнувся розбіжностей між практикою функціонування уряду та конституційними положеннями, зокрема щодо повноважень прем’єр-міністра та міністрів. Він звернув увагу на збереження обмежень щодо здатності держави проводити скоординовану державну політику та відсутність ефективної системи оцінки діяльності уряду. Експерт також поділився власним досвідом у цій сфері, що учасники зустрічі визнали дуже цінним аспектом дискусії.

Реформа місцевого самоврядування була другою темою, представленою Яном Рокітою. Він зазначив, що метою реформи була децентралізація системи управління шляхом передачі завдань держави на місцевий рівень. Він підкреслив, що реформа місцевого самоврядування була ключовою державною реформою, оскільки сильне місцеве самоврядування є фундаментом ефективної держави. Однак, на думку доповідача, ця модель, заснована на співіснуванні урядової та самоврядної адміністрації на рівні регіонів, на практиці не була повністю реалізована і досі залишається джерелом напруженості.

Експерт також обговорив проблеми, пов’язані з функціонуванням самоврядування, зокрема проблему надмірної кількості гмін та мінливого ставлення суспільства до децентралізації. Він зазначив, що у 90-х роках про самоврядування думали в контексті визволення, тому реформа не розглядалася як інституційна перебудова держави, хоча насправді нею і була. Ян Рокіта зауважив, що зараз можна говорити про дегенерацію місцевого самоврядування, пов’язану з ослабленням громадського контролю за його якістю та діяльністю. На його думку, додатковою проблемою є нині ослаблення місцевого самоврядування європейською політикою, яка відходить від розподілу коштів через регіони на користь національних урядів.

Як польська, так і українська сторони погодилися, що сьогодні зростає підтримка більш централізованих рішень, хоча децентралізація може сприяти ефективності управління.

На завершення було обговорено сучасні спроби подолання обмежень системи. Експерт навів приклади неформальних механізмів управління, що застосовувалися переважно главами урядів останніми роками, які, хоч і є оперативно ефективними, можуть послаблювати формальні державні структури. Сильна поляризація ліквідує обидва механізми контролю: як суспільний, так і урядовий. Бракує інституції, що формує державну політику, аналітичного апарату, зокрема досліджень ефективності політик.

Зустріч з експертом у Перемишлі

Друга зустріч у рамках навчального візиту відбулася у Перемишлі. Вона була присвячена реформі місцевого самоврядування у 90-х роках та її значенню для функціонування держави.

Наукова група зустрілася з Яном Бартмінським, експертом у галузі державного управління та місцевого самоврядування, колишнім багаторічним депутатом міської ради Перемишля та головою міської ради, колишнім депутатом самоврядувального сеймику та останнім воєводою Перемишля перед реформою місцевого самоврядування 1998 року.

Експерт підкреслив, що реформа місцевого самоврядування, яка набула чинності на початку 1999 року, була, по суті, частиною ширшого процесу перебудови держави після 1989 року. Місцеве самоврядування було одним із його фундаментальних елементів, хоча саме поняття «самоврядування» існувало в Польщі й раніше – особливо в 80-х роках у контексті руху «Солідарність», коли його застосовували скоріше до професійного, ніж до територіального самоврядування.

У подальшій частині зустрічі експерт також представив попередні адміністративні рішення, зокрема функціонування 49 воєводств з 1975 року. На його думку, це призводило до надмірної роздробленості та ускладнювало ефективне управління державою, зокрема бюджетне планування. Ян Бартмінський також вказав на труднощі у розробці концепції самоврядування в період трансформації, зокрема під час засідань «Круглого столу», де бракувало спільного розуміння цього поняття, а урядова сторона не була схильна передавати реальну владу на місцевий рівень.

Важливим аспектом була генеза запровадження трирівневого адміністративного поділу держави, що охоплював гміни, повіти та воєводства. Ян Бартмінський зауважив, що створення більших регіонів було пов’язане не лише з внутрішніми потребами держави, а й із процесами європейської інтеграції. У цьому контексті особливу увагу було приділено ролі регіональної співпраці та виникненню транскордонних ініціатив, таких як Єврорегіон Карпати, який став платформою співпраці Польщі, України, Словаччини та Угорщини.

Експерт звернув увагу на те, що розвиток міжнародної співпраці вимагав існування відповідно сильних адміністративних одиниць. Це було одним із аргументів на користь обмеження кількості воєводств та створення меншої кількості більших одиниць. Цей процес тоді був предметом інтенсивних дебатів, під час яких висловлювалися побоювання щодо можливості виникнення сепаратистських тенденцій. Доповідач підкреслив, що розглядалися різні варіанти поділу, від 8 до 12 регіонів, а остаточний вигляд реформи був результатом політичного компромісу.

Підсумовуючи, навчальний візит до Жешува та Перемишля дозволив краще зрозуміти як історичні передумови інституційних реформ, так і їхні сучасні наслідки, зокрема напругу між централізацією та децентралізацією, а також виклики, пов’язані з координацією державної політики.

Зустрічі показали, що як Польща, так і Україна стикаються з подібними викликами щодо ефективності державних інституцій та прозорості їхньої діяльності.