Політична система та якість держави: коли конституційний момент творить історію

27 02 2025

Під час першого семінару серії «Політичний режим в дії», присвяченого якості держави, професор, доктор Антоні З. Камінський представив аналіз можливого майбутнього України в післявоєнних реаліях. При цьому зазначивши, що Україна займає важливе місце на карті Європи, і її доля після війни вплине на ситуацію і політичну безпеку інших країн і регіонів.

Професор Камінський послався на концепцію Брюса Акермана про конституційний момент, який розуміється як основоположний момент, коли політична спільнота отримує можливість для докорінної перебудови своєї політичної системи. Така можливість виникає у відповідь на зростаюче усвідомлення суспільством інертності та дисфункції влади, яка не відповідає очікуванням громадян, а також нестабільності позицій політичного представництва. За цих умов зростає суспільний тиск на проведення реформ, що випливає із загального відчуття доленосності історичного моменту та шансу на появу нової політичної еліти. Конституційний момент є коротким та крихким – його легко втратити, якщо не використати належним чином.

На думку автора, Польща після 1989 року не використала свій конституційний момент повною мірою. Результатом стала партійна держава, в якій відсутній баланс між владою і громадянами, а також між різними суб’єктами влади. Одним з найсерйозніших наслідків є дестабілізація державного управління, спричинена практикою заміни кадрів після кожних виборів, часто людьми без належної підготовки.

Професор Камінський звернув увагу на вплив затримки перших після 1989 року парламентських виборів у Польщі на втрату конституційного моменту і наслідки прийняття закону про пропорційну виборчу систему, який мав на меті зберегти присутність посткомуністичних партій на політичній сцені. Серед наслідків – поступова олігархізація партійних відносин та демобілізація суспільства.

Доповідач представив можливі сценарії для післявоєнного конституційного моменту в Україні, в яких військові та ветерани можуть відігравати ключову роль. На додаток до внутрішніх ресурсів, важливим буде зовнішній внесок – підтримка експертів та радників. Сильні та ефективні державні інститути стануть основою довіри до української держави у відносинах з міжнародними партнерами, зокрема з Європейським Союзом.

Професор Камінський також згадав про концепцію системного навчання, яка вимагає аналітичного парламентського нагляду за процесом розробки та впровадження реформ. Такий механізм уможливлює постійне коригування та адаптацію, що підвищує ефективність реформ. Він також нагадав, що конституція є не лише правовим актом, але й виконує символічну функцію, відкриваючи новий порядок і дозволяючи розірвати зв’язок з минулим.

Доповідь викликала жваву дискусію серед її учасників. Серед порушених питань були дефініція конституційного моменту, різні типи конституційних криз, вплив виборчих систем на якість політичних еліт і легітимність парламенту, відповідність і взаємодія між різними елементами політичної системи, можливість розробки системних рішень ex ante, важливість компромісів між елітами, а також відносини між суспільством і владою.

Найбільше емоцій викликала оцінка конституційного моменту в Польщі після 1989 року. На критичний аналіз професора Камінського відповіли також аргументами на користь м’якшої або навіть позитивної оцінки. Зокрема, такі аргументи були підкріплені акцентуванням на необхідності відійти від загальної оцінки в термінах успіху чи невдачі до аналізу реальних наслідків прийнятих рішень, враховуючи як допущені помилки, так і ті рішення, які виявилися успішними в політичній практиці.

У дискусії переплелися голоси польських та українських дослідників, що створило багатовимірну картину політичної системи. Наскрізною темою стала невідповідність між конституційними нормами та політичною практикою. Аналіз причин цієї невідповідності та її впливу на якість функціонування державних інститутів буде продовжено на наступних семінарах.