Членство Польщі в Європейському Союзі – трансформації державного устрою та правові виклики/Демократизація через конвергенцію: фактор ЄС у соціально-політичному розвитку України

15 05 2025

Відбувся третій семінар із циклу «Устрій у дії», а водночас — перший, на якому було представлено дві паралельні доповіді — польську та українську. Доктор габілітований Ришард Баліцький, професор Вроцлавського університету, виголосив доповідь на тему «Членство Польщі в Європейському Союзі — інституційні зміни та правові виклики». Другу доповідь, під назвою «Демократизація через конвергенцію: чинник ЄС у соціально-політичному розвитку України», представила професорка Галина Зеленко з Національної академії наук України в Києві. Обидві доповіді стосувалися проблематики європейської інтеграції, але в різних контекстах. Через важливість цієї теми зустріч відбулася під патронатом польського головування в Раді Європейського Союзу.

Професор Баліцький наголосив, що вступ Польщі до ЄС був не лише політичним рішенням, а й глибокою інституційною та суспільною трансформацією. Він також звернув увагу на часто недооцінювані заходи, що супроводжували процес вступу — такі як підготовка суспільства та побудова діалогу з громадянами з метою зменшення євроскептицизму — підкреслюючи, що в разі Польщі рішення про приєднання до ЄС ухвалив сам суверен через загальнонаціональний референдум.

Доповідач нагадав про вимоги, які стояли перед Польщею як країною-кандидатом, зокрема необхідність адаптації польського правопорядку до норм права ЄС. Це супроводжувалося глибокими змінами. Інтеграцію двох правових порядків забезпечили норми, пов’язані з дотриманням міжнародного права, закріплені в Конституції Польщі, а також проінтеграційне тлумачення національного права, в якому одночасно були окреслені межі цієї практики — принцип верховенства Конституції РП і збереження конституційної ідентичності. У цьому контексті проф. Баліцький вказав на виклики, пов’язані із поєднанням принципу суверенітету народу з принципом пріоритету права ЄС і лояльної співпраці.

Далі доповідач перейшов до обговорення багаторічного та надзвичайно складного процесу інтеграції (1998–2002), елементами якого стали широкомасштабні інституційні реформи, пов’язані з адаптацією національного законодавства до права ЄС, референдум щодо вступу, якому передувала кампанія з підготовки суспільства до членства, а також прийняття концепції поділеного суверенітету замість абсолютного — відповідно до якої ЄС є невід’ємною частиною конституційного ладу Польщі.

На думку професора Баліцького, шлях до інтеграції проклали три статті Конституції РП: стаття 9 (загальний обов’язок дотримання чинного міжнародного права), стаття 90 (на думку доповідача — конституційна основа європейської інтеграції через компроміс щодо передачі частини повноважень органів державної влади міжнародним органам за умови згоди національного парламенту) та стаття 91 (безпосереднє застосування і пріоритет міжнародних договорів після їх ратифікації й оприлюднення, тобто визначення місця міжнародного права в національному правопорядку). Важливо, що під час процесу вступу навколо статті 90 точилася ключова дискусія щодо меж передачі повноважень міжнародним органам, процедур контролю конституційності міжнародних угод і захисту конституційної ідентичності держави (набору базових цінностей конституційного ладу, визначених у Конституції).

У зв’язку з вищезазначеним професор Баліцький представив висновок, згідно з яким у Польщі діє дуалістично-кооперативна модель взаємовідносин між національним і європейським правом. Це він обґрунтовував посиланням на прийняту концепцію поділеного суверенітету й правового плюралізму, але також на встановлені правові межі інтеграції (верховенство Конституції РП у разі нерозв’язного конфлікту між правом Польщі та ЄС). Водночас доповідач підкреслив ієрархічне застереження, закладене в моделі конституційного плюралізму, що випливає з доктрини умовної згоди на право ЄС. В основі цієї моделі, з одного боку, лежить принцип пріоритету права ЄС, а з іншого — припущення про коекзистенцію та автономність правопорядків РП та ЄС. Відтак остаточна оцінка відповідності чинного права у Польщі залишається в компетенції Конституційного Трибуналу, від якого, утім, і надалі вимагається дотримання принципу лояльної співпраці. Доповідач при цьому наголосив на потенційних загрозах, що супроводжують рішення про невідповідність, включно з можливістю виходу з ЄС у крайньому випадку.

Після розкриття проблематики європейської інтеграції професор Баліцький порушив тему вже згаданого принципу лояльної співпраці — основи обов’язку взаємодії Польщі та ЄС у реалізації цілей договорів. З одного боку, цей принцип покладає на держави-члени імператив діяти сумлінно з метою якнайшвидшої, найефективнішої та найточнішої імплементації директив ЄС, а з іншого — вимагає від самого Євросоюзу поваги до прав держав-членів. На думку доповідача, саме в цьому контексті в останні роки з’являлися напруження, зумовлені «деформою» судочинства, що вилились у ширший конфлікт щодо верховенства права, занурений у суперечку між Судом ЄС (TSUE) і Конституційним трибуналом Польщі з приводу судової системи. У зв’язку з цим порушення принципу лояльної співпраці може призвести до виникнення нормативного хаосу.

На завершення професор Баліцький дав загальну оцінку процесу інтеграції Польщі до ЄС, який відбувався без істотних змін до Конституції, завдяки її гнучкості, хоча з’являлися пропозиції додати до Конституції окремий «європейський» розділ. На думку доповідача, загальна оцінка двох десятиліть членства Польщі в ЄС є позитивною (наприклад, гармонізація національного й європейського права, економічний розвиток), попри виклики, що супроводжували процес інтеграції (наприклад, обмеження суверенітету) та різноманітні соціальні наслідки (наприклад, підвищення якості життя, культурні напруження). Професор Баліцький вказав на уроки, які країни-кандидати можуть винести з польського досвіду інституційної та економічної трансформації. Вони стосуються: ранньої та послідовної інституційної підготовки, прозорості процесу інтеграції за участі громадян, послідовної міграційної політики, побудови конкурентоспроможної економіки, захисту конституційної ідентичності держави.

Доповідь викликала жваву дискусію, яка торкнулася, зокрема, спадщини комунізму, настроїв щодо подальшого членства Польщі в ЄС, проблем, що супроводжували переговори про вступ та їхню широку динаміку, конституційної ідентичності держав, юриспруденції Конституційного трибуналу, права вето під час голосувань і концепції так званої «Європи на різних швидкостях».

Другу з доповідей, представлену професоркою Галиною Зеленко, було розпочато з окреслення умов демократичної трансформації України, на яку, за словами доповідачки, ключовий вплив мали й мають екзогенні чинники, пов’язані з геополітичним розташуванням між Росією та ЄС, що притягують у свою сферу впливу інші держави. Щоб надати своїй доповіді теоретичні рамки, доповідачка згадала кілька підходів до демократизації: конвергенцію, інтервенцію, інтернаціоналізацію та дифузію, при цьому наголосивши на важливості цілеспрямованого впливу на режими в процесі трансформації (наприклад, через міжнародну допомогу). Перша концепція ґрунтується на тезі про перевагу тенденції до зближення систем над їх розходженням, що супроводжує процес приєднання недемократичної держави до спільноти демократичних країн. У межах же теорії дифузії пояснюється ступінь сприйнятливості недемократичних суспільств до прийняття демократичних норм залежно від національної культури та сили впливу демократичних держав. Таким чином, у процесах демократизації важливу роль відіграє автократично-демократичний характер середовища, в якому перебуває держава.

Доповідачка порівняла процес європейської інтеграції з системою куль — з одного боку Росія, з іншого — Європейський Союз, а між ними — менші держави, які повинні зрозуміти, з ким вони насправді грають. На її думку, Україна пройшла цей довгий шлях — від невизначеності та пострадянських впливів до чіткого проєвропейського курсу.

Професорка Зеленко далі перейшла до обговорення впливу процесу європеїзації на інституційну спроможність держав, які раніше були пов’язані з СРСР, до адаптації до норм і практик Європейського Союзу. На її думку, ключову роль у цьому відіграє створення інструментів, адаптованих до конкретної держави, замість прямого запозичення готових моделей. Щоб держава могла претендувати на вступ до ЄС, вона повинна відповідати низці критеріїв: повазі до представницької демократії та прав людини, копенгагенським критеріям (зокрема, стабільності демократичних інституцій) та принципу добросусідства (готовності до співпраці). Водночас доповідачка підкреслила, що ЄС не лише висуває вимоги, а й надає країнам-кандидатам підтримку у вигляді так званої «м’якої сили», пов’язаної з проведенням економічних реформ у цих країнах.

Далі професорка Зеленко навела аргументи на користь тези про важливу роль ЄС у процесі демократизації посткомуністичних країн. Вона зазначила, що для цього недостатньо лише ухвалити телеологічну (тобто спрямовану на бажаний, а не фактичний стан речей) конституцію, яка рано чи пізно втрачає актуальність. У таких умовах держава стикається з проблемою правового вакууму, наслідки якого особливо помітні, наприклад, у контексті приватизації державного майна за ваучерною моделлю. На її думку, ефективність демократичного переходу залежить також від якості органів влади та їхньої здатності до впровадження зверху реформ, необхідних для підготовки до членства в ЄС. Це, своєю чергою, впливає на загальний перебіг процесу. Вона навела приклади Грузії та України, які по-різному тяжіють або до Росії, або до ЄС. Відтак, за словами професорки, євроінтеграція відбувається на основі універсальної нормативної моделі демократії, в межах якої держави-кандидати формують бачення власного минулого. Одним із ключових завдань ЄС у цьому контексті є запобігання дрейфу транзитних країн у бік гібридних або авторитарних режимів.

У наступній частині доповіді професорка Зеленко зосередилася на динаміці демократичного транзиту в Україні, який, на її думку, є зверху ініційованим процесом реформ із телеологічним конституціоналізмом. Невід’ємною проблемою такого переходу став правовий вакуум, спричинений як кількісними, так і якісними дефіцитами. Це призвело до формування інституційних пасток, що сприяли утвердженню шкідливих політичних практик. Крім аналізу юридичних процесів, доповідачка розповіла про модель ваучерної приватизації в Україні, яка призвела до утворення монополій, що прагнули формувати політичні інститути відповідно до інтересів окремих суб’єктів і галузей. За її словами, одним із найболючіших наслідків цих практик стала деформація системи взаємодії між державою та суспільством. Україна перетворилась на захоплену державу з політикою, визначеною монополіями, і суспільством, роль якого зводиться до легітимації чинного владного устрою під час виборів.

Водночас професорка Зеленко підкреслила і позитивний вплив Майданів та Революції Гідності (а також перебування в сфері впливу ЄС) на зростання інституційної спроможності України, яка дозволяє здійснювати ефективний опір Росії під час війни.

У завершальній частині доповіді вона окреслила етапи зближення України з ЄС. Спочатку цей процес був позначений неоднозначністю і коливаннями політики ЄС щодо України, що сприяло дрейфу країни в бік Росії. Згодом настала інституціоналізація політики європейської інтеграції після підписання Угоди про асоціацію та анексії Криму, що переламало попередню тенденцію й пришвидшило процес консолідації української ідентичності навколо європейських цінностей. Це призвело до переорієнтації зовнішньої торгівлі на ЄС і впровадження низки внутрішніх структурних реформ (наприклад, судової та виборчої систем). Останній етап був ініційований повномасштабною війною у лютому 2022 року та наданням Україні статусу кандидата на членство в ЄС.

Професорка Зеленко наголосила, що дії, які нині вживає Україна, можуть стати основою майбутніх європейських стандартів — це держава, яка, попри руйнівну війну, не лише захищає свою державність, а й послідовно виконує вимоги Європейського Союзу. Вона позитивно оцінила поступ у виконанні угоди про асоціацію в багатьох сферах, зокрема в гуманітарній політиці та політичному діалозі. Крім того, підкреслила вплив війни на формування проєвропейської політичної ідентичності України. Наприкінці професорка поставила надзвичайно важливе запитання — чи зможемо ми стримати Росію, яка висуває претензії на розширення своїх територій за рахунок інших посткомуністичних держав, і тим самим зберегти єдність ЄС?

Доповідь професорки Зеленко викликала жваву дискусію, під час якої обговорювалися ключові теми, зокрема дихотомія між транзитом і трансформацією, перебіг приватизації в Польщі та Україні, практика парламентської обструкції, корупція, деолігархізація, потенційна додана вартість, яку може принести Україна до ЄС, структурні зміни в економіці під впливом війни, а також угоди з США та Великою Британією. Крім того, було запропоновано створити математичну модель, яка враховувала б різні чинники успішності процесів транзиту та трансформації.

Без сумніву, тематика європейської інтеграції буде далі розвиватися й поглиблюватися під час наступних зустрічей та навчальних візитів.